Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Подільського районного суду міста Києва Шаховніної Марини Олегівни на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА (доповідач),

членів Комісії: Людмили ВОЛКОВОЇ, Романа КИДИСЮКА,

за участі:

судді Подільського районного суду міста Києва Марини ШАХОВНІНОЇ,

представника Громадської ради доброчесності Світлани ІЛЬНИЦЬКОЇ,

розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Подільського районного суду міста Києва Шаховніної Марини Олегівни на відповідність займаній посаді,

встановила:

1. Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.

1. Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 193/2012 Шаховніну Марину Олегівну призначено на посаду судді Подільського районного суду міста Києва строком на п’ять років.
2. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
3. Рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18 визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема призначено іспит для Шаховніної М.О.
4. Рішенням Комісії від 16 березня 2018 року № 54/зп-18 визначено результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Відповідно до цього рішення Шаховніну М.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

За результатами складення анонімного письмового тестування суддя набрала 79,875 бала, за виконання практичного завдання – 88 балів.

5. Шаховніна М.О. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
6. Рішенням Комісії від 17 квітня 2018 року № 380/ко-18 визнано підтвердженою інформацію про недостовірність тверджень, вказаних Шаховніною М.О. у декларації доброчесності судді за 2016 та 2017 роки. Вирішено звернутись до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті стосовно судді. Кваліфікаційне оцінювання судді Шаховніної М.О. зупинено.
7. Рішенням Вищої ради правосуддя від 03 жовтня 2018 року № 3065/3дп/15-18 відмовлено у притягненні судді Подільського районного суду міста Києва Шаховніної М.О. до дисциплінарної відповідальності та припинено дисциплінарне провадження.
8. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ (набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.
9. Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.
10. Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно, зокрема, осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду закінчився.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 27 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Сидоровича Р.М.

11. З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Державної податкової служби України, Служби безпеки України, Державної виконавчої служби, Державної митної служби України.

У відповідь на запити отримано інформацію стосовно судді, яку долучено до матеріалів досьє.

12. На адресу Комісії 15 листопада 2023 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) у новій редакції про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
13. Комісією у складі колегії проведено співбесіду із суддею Шаховніною М.О., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.

2. Стислий виклад висновку Громадської ради доброчесності.

14. В основу висновку ГРД про невідповідність судді Шаховніної М.О. критеріям доброчесності та професійної етики покладено такі аргументи.
15. Суддя ухвалювала рішення, обумовлені політичними мотивами. Суддя допускала поведінку, яка призвела до істотних порушень правил процесу і (або) порушення основоположних прав і свобод. Так, суддя ухвалила принаймні три незаконні рішення про позбавлення прав керування транспортними засобами невинних осіб на підставі підроблених документів у зв’язку з їх участю в акціях протесту під час Революції Гідності.
    1.  Постановою від 24 січня 2014 року у справі № 758/650/14-п притягнуто учасника акцій протесту до адміністративної відповідальності за статтею 122² Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці. Справа розглядалась за відсутності водія, жодних доказів, хто був за кермом автомобіля, не було. Також у протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено різні номерні знаки автомобіля, що свідчило про неналежне оформлення документів та унеможливлювало ідентифікацію порушника. Постановою від 28 лютого 2014 року суддя Шаховніна М.О. звільнила особу від адміністративної відповідальності на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2024 року № 743-VII (далі – Закон № 743-VII).

Слідством у кримінальному провадженні НОМЕР_1 встановлено, що рапорт, на підставі якого було складено протокол та ухвалено постанову, підроблено. Інспектор дорожньо-патрульної служби 1 взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку Державної патрульної служби Державної автомобільної інспекції України, який на виконання явно злочинного наказу керівництва Державної автомобільної інспекції міста Києва склав цей рапорт, обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 27, частиною першою статті 366, статті 340 Кримінального кодексу України. Обвинувальний акт щодо нього розглядається Святошинським районним судом міста Києва (справа № 761/45742/16-к).

15. 2.  Постановою від 12 лютого 2014 року у справі № 755/1508/14-п учасника масових акцій протесту притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122² КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на чотири місяці. Справа розглядалась у присутності водія, який заперечував будь-які порушення з його боку. Постановою від 28 лютого 2014 року, ухваленою суддею Шаховніною М.О., особу звільнено від адміністративної відповідальності на підставі Закону № 743-VII.
    3.  Постановою від 31 січня 2014 року у справі № 758/890/14-п притягнуто учасника масових акцій протесту до адміністративної відповідальності за статтею 122² КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці. Справа розглядалась у присутності водія, який заперечував будь-які порушення з його боку.
    4.  Загальновідомо, що 29 грудня 2013 року відбулась одна з наймасштабніших акцій «Автомайдану» – поїздка до заміської резиденції «Межигір’я». Після цього учасників акції почали переслідувати шляхом складання щодо них працівниками Державної автомобільної інспекції фальсифікованих рапортів та протоколів. Надалі на підставі цих документів судді ухвалювали рішення про покарання власників автомобілів, які насправді нічого не порушували.
    5.  Ці факти, на думку ГРД, дають підстави стверджувати, що суддя не дотримувалась принципу незалежності та ухвалювала свавільні рішення, що призвело до покарання невинних осіб.
16. Шаховніна М.О. повідомила недостовірні відомості у декларації доброчесності судді.
    1.  У 2016 році, вперше подаючи декларацію доброчесності судді, Шаховніна М.О у пункті 17 підтвердила, що не приймала рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08 квітня 2014 року № 1188-VII (далі – Закон № 1188-VII). Втім, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII підставою для перевірки суддів загальної юрисдикції є, зокрема, ухвалення рішень про накладення адміністративних стягнень щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності указаним законом. ГРД у висновку навела факти ухвалення суддею трьох таких рішень, а отже, твердження Шаховніної М.О. у декларації доброчесності не відповідають дійсності.
    2.  Рішенням Комісії від 17 квітня 2018 року № 380/ко-18 кваліфікаційне оцінювання судді Шаховніної М.О. на відповідність займаній посаді було зупинено у зв’язку з виявленням завідомо недостовірних тверджень у декларації доброчесності судді. Під час співбесіди з Комісією у 2018 році суддя пояснила, що під час заповнення декларації доброчесності вона керувалась довідкою заступника голови Подільського районного суду міста Києва від 18 липня 2016 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII  (далі – Закон № 1682-VII), відповідно до якої до судді Шаховніної М.О. не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону № 1682-VII.
    3. ГРД звернула увагу, що під час перевірки судді згідно із Законом № 1682-VII, яку здійснював заступник голови Подільського районного суду міста Києва, головою указаного суду був свекор судді Шаховніної М.О.
    4.  Водночас ГРД відомо, що рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 жовтня 2018 року відмовлено у притягненні Шаховніної М.О. до дисциплінарної відповідальності «у зв’язку з відсутністю умислу на приховування будь-якої інформації під час подання декларації доброчесності». Суддя пояснила, що не мала умислу або наміру приховувати інформацію щодо ухвалення нею вказаних вище постанов, водії не зверталися до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції із заявами про проведення перевірки за фактами прийняття зазначених постанов, а рішення стосовно них ще у вересні 2015 року були офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
    5.  На думку ГРД, відмова у притягненні Шаховніної М.О. до дисциплінарної відповідальності жодним чином не свідчить, що діям судді надано оцінку під кутом зору доброчесності, оцінювання якої є завданням кваліфікаційного оцінювання. Крім того, Вища рада правосуддя здійснювала перевірку лише щодо двох рішень, постановлених Шаховніною М.О., а постанова у справі № 758/890/14-п не оцінювалась.
17. ГРД також зазначає у висновку, що в пункті 19 декларації доброчесності судді за 2016 рік Шаховніна М.О. підтвердила, що до неї не застосовуються заборони, передбачені Законом № 1682-VII.
    1.  Згідно з вимогами пункту 13 частини другої статті 3 Закону № 1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 указаного закону, застосовується до судді, який ухвалив рішення про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, звільнених від адміністративної відповідальності відповідно до Закону №743-VII.
    2.  Постановами, ухваленими Шаховніною М.О. у справах № 758/650/14-п та № 755/1508/14-п, осіб було притягнуто до адміністративної відповідальності, а потім звільнено від відповідальності на підставі Закону № 743-VII. Отже суддя, на переконання ГРД, підпадає під дію Закону № 1682-VII.
    3.  Викладене дає ГРД підстави стверджувати, що Шаховніна М.О. повідомила недостовірні відомості в пункті 19 декларації доброчесності судді за 2016 рік.
18. Суддя допускала академічну недоброчесність, наприклад, від свого імені використала результати чужої наукової чи творчої праці.
    1.  У своїй дисертації на тему «Особливості розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних з незаконною лікувальною діяльністю в Україні» (2020 рік) Шаховніна М.О. запозичила уривок з дисертації Стецик Богдани Василівни «Методика розслідування незаконної лікувальної діяльності», опублікованої в 2016 році.
    2.  Також ГРД було виявлено схожість уривку дисертації судді зі статтею Стецик Б.В. «Кримінально-правова характеристика діяння при здійсненні незаконної лікувальної діяльності», опублікованої в міжнародному науковому журналі «Верховенство права», випуск № 2, 2016 рік.
19. Суддя отримала майно, дохід або вигоду, легальність походження яких, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви. Так, у декларації за 2015 рік у розділі «Грошові активи» Шаховніна М.О. задекларувала заощадження в сумі 9 000 дол. США. У 2015 році суддя задекларувала дохід у розмірі 178 835 грн, що у доларовому еквіваленті становить близько 6 600 дол. США, тобто майже на 3 000 дол. США нижчий за задекларований грошовий актив.
20. Суддя безпідставно не задекларувала своєчасно своє майно чи члена сім’ї. У деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2012, 2013, 2014 роки, а також у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (далі – майнові декларації) Шаховніна М.О. зазначала лише житло, розташоване в місті Чернігові, але жодного помешкання в місті Києві. Згідно з вимогам статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» суддя мала декларувати всю нерухомість, яка перебувала в оренді чи іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого було набуте таке право. Крім того, відповідно до майнової декларації за 2018 рік Шаховніна М.О. з 28 серпня 2014 року зареєстрована в гуртожитку, а її чоловік – з 14 березня 2007 року. Однак до 2018 року вказані права суддя не декларувала.

3. Джерела права та їх застосування.

21. Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
22. Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
23. У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми» оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.
24. Так само, ухвалюючи Закон, законодавець у Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету нормативно-правового акта – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.
25. Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеціанською Комісією (пункти 98–99).
26. Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
27. Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є доволі серйозним заходом, який може бути застосовано до особи. Однак на відміну від дисциплінарного провадження процедура кваліфікаційного оцінювання не має шкали вибору покарань, що обумовлено своєрідністю цієї процедури. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді надалі займати посаду.
28. Процедура кваліфікаційного оцінювання здійснюється виключно за вказаними критеріями та в порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та є тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів, про який зазначили експерти Венеційської комісії в Остаточному висновку від 26 жовтня 2015 року (документ CDL-AD(2015)027) і який «вимагає надзвичайної обережності: паралельне виконання різних процедур, що їх здійснюють різні органи, навряд чи забезпечить дотримання найвищих гарантій для тих суддів, що відповідають цим критеріям».
29. Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

• компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
• професійна етика;
• доброчесність.

30. Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
31. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено главою 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону.
32. З метою проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення).
33. Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.
34. За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
35. Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
36. Главою 2 розділу ІІ Положення встановлено, що відповідність судді кожному з критеріїв оцінюється за відповідними показниками, а саме:
    1.  Відповідність критерію професійної компетентності визначається за показниками: рівень знань у сфері права (оцінюється на підставі результатів складання анонімного письмового тестування під час іспиту), рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту), ефективність здійснення правосуддя (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди), діяльність щодо підвищення фахового рівня (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди).
    2.  Відповідність критерію особистої компетентності визначається за показниками особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості (оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди).
    3.  Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння та дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість (оцінюється на підставі висновку про підсумки тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди).
    4.  Відповідність судді критерію професійної етики визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.
    5.  Відповідність судді критерію доброчесності визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
37. За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
38. І хоча Комісія виходить із презумпції, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
39. Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
40. Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
41. Пунктом 120 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженому рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23, зі змінами), встановлено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.
42. Як зазначено в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року (справа № 9901/355/21), «доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.

За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23 цього рішення).

43. Члени Комісії, оцінюючи певні обставини стосовно кандидата, визначаються щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є ще й морально-етичною категорією, обставини, які свідчать про недоброчесність, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
44. Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (Кодекс є релевантним для оцінки минулої поведінки судді), передбачалося, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.

Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.

45. Норми подібного змісту містить Кодекс суддівської етики, затверджений рішенням XХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року: суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді (частина перша статті 1 цього Кодексу); суддя має докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони), його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (стаття 3 цього кодексу).
46. Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.
47. У сукупності з положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, у тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь у кваліфікаційному оцінюванні, зокрема у формі активної реалізації права бути заслуханим в контексті змісту сумнівів Комісії, які можуть виникнути під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди, у його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання.
48. Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також наданням Комісії під час дослідження досьє та проведення співбесіди переконливої інформації з метою спростувати такий сумнів.
49. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 підкреслила, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею (пункт 18 цього рішення).
50. Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності (зазначений підхід викладено в пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 9901/623/18).
51. Водночас пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку ГРД про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
52. З огляду на викладене звільнення судді з посади за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді можливе за таких умов: 1) результати оцінювання мають відповідати критерію об’єктивності; 2) ці результати, на переконання Комісії, мають свідчити про нездатність або небажання судді виконувати свої обов’язки; 3) межа допустимості поведінки судді як такого, що відповідає займаній посаді, визначена як «мінімально прийнятний рівень», з урахуванням правил кваліфікаційного оцінювання, вимог до поведінки судді, визначених законом та зазначеними вище правилами професійної етики.
53. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
54. Таким чином, запропоновані механізми дають змогу якісно оновити судову систему без ризику зупинення її функціонування, не створюючи істотних перешкод, які могли б спричинити порушення права особи на доступ до правосуддя.

4. Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної компетентності.

55. Пунктом 1 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня.
56. Згідно з абзацом шостим пункту 2 глави 2 розділу II Положення рівень знань у сфері права оцінюється на підставі результатів складення анонімного письмового тестування під час іспиту.
57. Абзацом тринадцятим пункту 3 глави 2 розділу II Положення передбачено, що рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту.
58. За результатами складення анонімного письмового тестування суддя набрала 79,875 бала, за виконання практичного завдання – 88 балів.

Отже, за вказаними показниками Шаховніна М.О. набрала 167,875 бала.

59. Ефективність здійснення правосуддя Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та проведеної співбесіди шляхом дослідження загальної кількості розглянутих суддею справ, кількості скасованих та змінених судових рішень, підстав скасування та/або зміни судових рішень, дотримання строків розгляду справ, судового навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, а також інших передбачених пунктом 4 глави 2 розділу II Положення релевантних засобів встановлення цього показника.
60. У підсумку Комісія дійшла висновку, що ефективність здійснення правосуддя суддею Шаховніною М.О. необхідно оцінити в 52 бали.
61. Діяльність судді щодо підвищення фахового рівня Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди шляхом дослідження даних про підготовку та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді, участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо), а також інших передбачених пунктом 5 глави 2 розділу II Положення засобів встановлення цього показника, що можуть бути застосовані в конкретному випадку.
62. Комісія дійшла висновку, що показник діяльності судді щодо підвищення фахового рівня оцінюється в 3 бали.

5. Оцінювання відповідності судді за критерієм особистої компетентності.

63. Згідно з пунктом 6 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.
64. Комісією встановлено, що Шаховніна М.О. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників за критеріями особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. На підставі аналізу висновку, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідність судді за критерієм особистої компетентності оцінено в 66 балів.

6. Оцінювання відповідності судді за критерієм соціальної компетентності.

65. Згідно з пунктом 7 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.
66. На підставі дослідження інформації, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, та співбесіди із суддею, ураховуючи вказані показники, Комісія визначила, що за критерієм соціальної компетентності суддя набрала 80 балів.
67. У підсумку за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Шаховніна М.О. набрала 368,875 бала.

7. Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної етики та доброчесності.

68. Пунктами 8–9 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; дотримання суддівської етики, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
69. Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, зокрема:

1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;

2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);

4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді;

5) результатів регулярного оцінювання;

6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);

7) висновків або інформації ГРД (за наявності);

8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.

70. У матеріалах суддівського досьє відсутні відомості щодо наявності незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення Шаховніною М.О. правосуддя. До дисциплінарної відповідальності суддя не притягувалася.
71. При оцінюванні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про його невідповідність цим критеріям.
72. Ураховуючи наведене, Комісія зауважує, що під час кваліфікаційного оцінювання Шаховніної М.О. було досліджено висновок ГРД у новій редакції від 14 листопада 2023 року, письмові пояснення судді, надіслані на адресу Комісії, усні пояснення, надані під час співбесіди, подані суддею декларації, а також інформація, надана державними органами на запити Комісії стосовно судді.
73. У межах процедури кваліфікаційного оцінювання з урахуванням мети і завдань його проведення може виникнути обґрунтований сумнів, який для обізнаного та розсудливого спостерігача вказує на наявність показника, що свідчить про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під терміном «розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти людину, чиї уявлення, стандарти поведінки відповідають тим, які зазвичай прийняті серед звичайних людей у нашому суспільстві.
74. У разі виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики (пункт 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).
75. І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів для перевірки обставин, які стали підставою для виникнення обґрунтованого сумніву, суддя повинен брати активну участь у його спростуванні. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя може розвіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника), що свідчить про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під стандартом доказування – «чіткі та переконливі докази», Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають в обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.
76. Якщо суддя не в змозі спростувати наявність обставин, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, то факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути надалі оцінені Комісією, оскільки вони мають вплив на авторитет судової влади, і суддя усвідомлює необхідність його підтримання за тих чи інших обставин.
77. Отже, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з погляду вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).
78. Суддя Шаховніна М.О., ознайомившись із висновком ГРД, надала такі письмові пояснення щодо ухвалення постанов у справах № 758/650/14-п, № 755/1508/14-п та № 758/890/14-п.
79. У зазначених справах нею розглядались адміністративні матеріали про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 122² КУпАП та застосовано адміністративні стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на три місяці. Постановлені судові рішення не обумовлені політичними мотивами, оскільки в матеріалах про адміністративні правопорушення були відсутні дані про те, що особи були учасниками масових акцій протесту. Також з подібними заявами не зверталися й самі особи. Водночас інформація про те, що конкретна особа є учасником таких акцій не є загальновідомою і підлягає встановленню при розгляді справи.
80. Шаховніна М.О. у поясненнях підкреслила, що жодних дій, спрямованих на переслідування учасників акцій протесту, вона ніколи не вчиняла.
81. Після надходження матеріалів указаних справ суддя відповідно до вимог статті 278 КУпАП провела підготовку до розгляду. Зокрема, з’ясувала, чи належить розгляд таких справ до її компетенції та пересвідчилась, що має право їх розглядати. Також суддею було перевірено, чи правильно складено протоколи про вчинення адміністративного правопорушення. На переконання Шаховніної М.О., на той час вказані протоколи було складено з дотриманням вимог статті 256 КУпАП та підписано уповноваженою особою. Суддя зазначила, що підстав для повернення матеріалів справ для дооформлення в неї не було. До того ж відповідно до вимог статті 278 КУпАП суд має право лише перевірити, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення. Також Шаховніна М.О. зауважила, що їй не були відомі жодні обставини, які б вказували на фальсифікацію доказів, долучених до матеріалів цих справ.
82. Відповідаючи на питання уповноваженого представника ГРД, чи були наявні в матеріалах справ докази фотофіксації, які б підтверджували, що автомобілями керували саме їх власники, а не інші особи, суддя повідомила, що на час розгляду справ практики долучення таких доказів не було. Шаховніна М.О. зауважила, що за всю її суддівську практику в неї на розгляді не перебувало жодного матеріалу, де була б наявна фотофіксація. Матеріали досліджуваних справ було оформлено таким саме чином, які і всі інші, що стосувалися адміністративних правопорушень, будь-яких додаткових документів не було.
83. На запитання Комісії, чи була суддя обізнана щодо подій, які розгоралися на той час в українському суспільстві та в подальшому отримали назву «Революція Гідності», Шаховніна М.О. надала ствердну відповідь. Водночас суддя зауважила, що не розглядала матеріалів, у яких було б зазначено про події, пов’язані з Майданом. Досліджувані матеріали справ розглядались нею як типові адміністративні матеріали про порушення правил дорожнього руху. Наприклад, у матеріалах справи № 758/890/14-п було зазначено, що правопорушення вчинено за адресою: вулиця Героїв Дніпра, 1, яка взагалі не асоціювалась з місцем проведення акцій протесту.
84. Зазначені справи було розглянуто суддею одноособово в межах строку, визначеного статтею 277 КУпАП, без складання протоколу судового засідання та фіксації судового процесу технічними засобами, оскільки це не передбачалося нормами КУпАП.
85. На запитання Комісії, чи були присутні в судовому засіданні особи, які притягались до адміністративної відповідальності, Шаховніна М.О. відповіла, що присутньою була лише одна особа. Водночас, дослідивши ухвалені суддею постанови у справах, зазначених у висновку ГРД, Комісія встановила, що в засідання з’явилися двоє осіб – ОСОБА_1 (справа № 758/890/14-п) та ОСОБА_2. (справа № 755/1508/14-п). У письмових поясненнях, надісланих до Комісії, суддя також зазначала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з’явились до суду.
86. Шаховніна М.О. вказала, що особи, які притягались до адміністративної відповідальності, були повідомлені належним чином про розгляд справ відповідно до статті 278 КУпАП. Громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали можливість ознайомитись з матеріалами справ, оцінити наявні докази, підготувати дієву стратегію захисту, подати письмові пояснення перед судовим засіданням або у судовому засіданні, проте таким правом не скористалися.
87. У судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дали усні пояснення лише щодо того, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнають, вказаного правопорушення не вчиняли. Будь-яких інших пояснень не надали, клопотання про виклик свідків не заявляли. Втім, сама по собі незгода з висновками міліції (протоколом про адміністративне правопорушення) не є підставою для звільнення особи від відповідальності, передбаченої статтею 122² КУпАП.
88. ОСОБА_3 (справа № 758/650/14-п) також був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте у судове засідання не з’явився, правом надіслати до суду письмові пояснення не скористався. Провадження цієї категорії не належать до переліку справ, під час розгляду яких явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов’язковою.
89. На запитання представника ГРД, яким чином водії мали б довести власну невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема ураховуючи, що в таких справах обов’язок доказування покладається на орган державної влади, Шаховніна М.О. відповіла, що приймала рішення на підставі наявних у матеріалах справ доказів, які мають право подавати обидві сторони. Суд з власної ініціативи не може витребовувати такі докази, ініціатива належить сторонам. Досліджувані справи розглядались на підставі доказів, що були надані суду: рапорту, протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення правопорушника. Надавши оцінку переліченим матеріалам, Шаховніна М.О. обирала між двома видами санкцій: штраф або позбавлення права керування транспортними засобами. Суддя обрала мінімальний строк позбавлення права керування, допустимий санкцією статті, оскільки, крім заперечень осіб щодо вчинення ними адміністративного правопорушення, у неї були відсутні будь-які відомості, які б могли бути розцінені як пом’якшувальні обставини. Водночас, обтяжуючі обставини також були відсутні, тому до осіб не було застосовано максимального покарання, передбаченого за таке правопорушення, – позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.
90. Шаховніна М.О. пояснила, що з урахуванням викладеного вище особи, які притягались до адміністративної відповідальності, повною мірою могли скористатись своїми правами обстоювати в суді власну позицію на рівних умовах з уповноваженим державним органом, захищатися усіма передбаченими законом засобами, зокрема, оспорювати докази та бути почутими судом. Під час розгляду нею було вивчено всі наявні матеріали справ. Указані у висновку ГРД постанови ухвалено виключно на підставі доказів, що містилися в матеріалах справ.
91. Таким чином, підкреслила суддя, що наявність упередженості в її діях не підтверджується жодним доказом чи обставиною, а отже твердження ГРД, що нею було ухвалено незаконні рішення не ґрунтується на будь-яких фактичних обставинах цих справ.
92. Стосовно відсутності політичних мотивів та упередженості Шаховніна М.О. пояснила таке.
93. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Отже, безсторонність суду, зміст якої полягає у відсутності упередженості або необ’єктивності, є однією з гарантій, покликаних забезпечити загальну справедливість судового провадження. Її дотримання відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) встановлюється за двома критеріями: суб’єктивним та об’єктивним.
94. Безсторонність за суб’єктивним критерієм означає, що суддя не виявляв особистої упередженості або зацікавленості в результатах розгляду справи. Особиста безсторонність презюмується доти, доки з урахуванням поведінки та/або особистих переконань конкретного судді не буде доведено протилежне.
95. Об’єктивна безсторонність вимагає забезпечення самим судом, зокрема його персональним складом, достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви в об’єктивності та неупередженості (пункт  56 рішення ЄСПЛ у справі «Михайлова проти України»).
96. У контексті об’єктивного критерію, крім поведінки судді, підлягає перевірці наявність або відсутність переконливих фактів, які можуть викликати сумнів у безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Об’єктивний критерій зазвичай стосується ієрархічних чи інших зв’язків між суддею та іншими учасниками провадження (пункт  56 рішення ЄСПЛ у справі «Михайлова проти України»).
97. Шаховніна М.О. зазначила, що немає жодного факту чи даних щодо прояву нею поведінки, яка б свідчила про необ’єктивність або упередженість з політичних мотивів при розгляді указаних справ. Також не існувало будь-яких особистих чи інших позапроцесуальних зв’язків зі службовими особами, які надіслали до суду матеріали справ про адміністративне правопорушення та/або були зацікавлені у результатах розгляду.
98. У справах щодо вказаних вище осіб судом не було вчинено жодних процесуальних дій, ініціювання чи здійснення яких у змагальній судовій процедурі належало б до повноважень сторони обвинувачення. Суддя пояснила, що в основу ухвалених постанов нею покладено наявні у справах письмові матеріали, надані уповноваженим правоохоронним органом, – протокол про адміністративне правопорушення, рапорт працівника міліції.
99. Шаховніна М.О. просила врахувати, що на час розгляду зазначених адміністративних матеріалів у неї був відсутній досвід розгляду справ про адміністративне правопорушення за статтею 122² КУпАП.
100. Суддя зауважила, що при обранні санкції статті 122² КУпАП, використовуючи дискреційні повноваження, було ухвалено позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці, що не було найсуворішою мірою покарання. Водночас матеріали справи не містили даних щодо обставин, які б пом’якшували відповідальність осіб.
101. У поясненнях Шаховніна М.О. зазначила, що на той час керувалась наявним досвідом розгляду адміністративних матеріалів за статтею 130 КУпАП щодо обрання адміністративного стягнення, зокрема щире каяття. За відсутності щирого каяття суддею було застосовано більш суворий вид адміністративного стягнення з урахуванням мети такого стягнення, визначеної статтею 23 КУпАП, – позбавлення права керування транспортними засобами. Також було враховано норми пункту 1 частини першої статті 34 КУпАП, відповідно до якої обставиною, що пом’якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, визнається щире розкаяння винного.
102. Відповідаючи на запитання уповноваженого представника ГРД, чому в Подільському районному суді міста Києва під час подій «Революції Гідності» змінилася практика призначення покарання за порушення, передбачене статтею 122² КУпАП, з призначення штрафу на позбавлення права керування транспортними засобами, та чи були такі зміни викликані отриманням незаконних доручень від адміністрації президента В. Януковича, Шаховніна М.О. категорично заперечила отримання нею будь-яких вказівок. Крім того, оскільки питання поставлене щодо всіх суддів указаного суду, суддя зазначила, що не може відповідати за мотиви та рішення, постановлені її колегами. Водночас вона несе повну відповідальність за свої рішення, які постановляє незалежно, не радячись з іншими суддями (щодо рішень, ухвалених одноособово), без отримання вказівок від будь-яких осіб. Суддя вдруге наголосила, що у 2014 році вперше розглядала справи указаної категорії, інформації щодо практики розгляду цих справ іншими суддями в неї не було. До того ж на той час рішення, постановлені у справах вказаної категорії, не вносились до Єдиного державного реєстру судових рішень, що виключало можливість аналізу Шаховніною М.О. судової практики в подібних справах. Таким чином, пояснила суддя, вона самостійно, незалежно, неупереджено прийняла рішення на підставі наявних у матеріалах справ доказів.
103. Шаховніна М.О. повідомила, що особи не були реально позбавлені прав керування транспортними засобами, указаними судовими рішеннями їм не було заподіяно шкоди. На підтвердження викладеного суддя надала довідку Подільського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року № 1/636/2023, відповідно до якої згідно з відомостями, що містяться в автоматизованій системі документообігу суду «Д-3», за матеріалами про адміністративні правопорушення у справах № 758/650/14-п, № 755/1508/14-п, № 758/890/14-п відсутні відмітки про набрання постановами законної сили. Згідно з відомостями, наданими відділом організації забезпечення розгляду справ про адміністративні правопорушення, копії постанов у вказаних справах на підставі «Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді АР Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ», яка діяла на той час, не надсилались до виконання.
104. Комісія критично оцінює аргумент Шаховніної М.О. щодо відсутності негативних наслідків для осіб, яких було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки предметом перевірки під час кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді є поведінка під час розгляду справи та ухвалення рішення на предмет дотримання завдань судочинства. З цією метою Комісія повинна переконатися в тому, що правосуддя в тій чи іншій ситуації відбулося, і в діях судді при ухваленні рішення немає ознак свавілля чи грубої недбалості, які б завдавали шкоди справедливому та незалежному судовому розгляду.
105. Суддя зазначила, що ніколи ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підтверджували, що вони є учасниками масових акцій громадського протесту, не подавали щодо цього заяв ані до суду, а ні до інших органів та організацій. Крім того, ОСОБА_3 надалі заперечував це і в апеляційній скарзі. У постанові Апеляційного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року викладено пояснення ОСОБА_3, згідно з якими він 29 грудня 2013 року дійсно рухався по вулиці Богатирській, однак в «Автомайдані» участі не брав.
106. Шаховніною М.О. надано копії відповідей, отриманих на адвокатські запити до Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики, Київської місцевої прокуратури № 7 (раніше – Прокуратура Подільського району міста Києва), Прокуратури міста Києва, Генеральної прокуратури України, відповідно до яких ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із заявами щодо порушення їх прав не зверталися.
107. Ураховуючи викладене, суддя наполегливо стверджує, що під час розгляду зазначених справ про адміністративні правопорушення:

• будь-якої особистої, політичної чи іншої зацікавленості (упередженості) не мала;
• дотримувалась процедури розгляду справ, передбаченої КУпАП;
• забезпечила доступ осіб, щодо яких було складено протоколи, до правосуддя, у тому числі можливість цим особам взяти участь у розгляді справи, висловити свою позицію, надати докази, вимагати їх оцінки;
• присутні в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будь-якої інформації, що вони є учасниками масових акцій протесту, не надавали, а ОСОБА_3 надалі категорично заперечував, що брав участь у таких акціях;
• будь-якої інформації, що ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були причетні до масових акцій протесту, на час розгляду справ не було;
• факти вчинення правопорушень підтверджувались сукупністю обставин, які містились у справах;
• діючи в межах дискреційних повноважень судді, адміністративне стягнення вона призначила в межах санкції статті 122² КУпАП, обґрунтувавши судові рішення.

108. Шаховніна М.О. зазначила, що на виконання положень Закону № 743-VII до суду надійшли клопотання прокуратури Подільського району міста Києва про звільнення осіб від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 122² КУпАП. Постановами від 28 лютого 2014 року суддя задовольнила вказані клопотання, керуючись таким.
109. У клопотаннях прокуратури було зазначено про застосування Закону № 743-VII. Водночас доказів того, що особи, яких було притягнуто до адміністративної відповідальності, є учасниками масових акцій протесту, прокурором надано не було.
110. Пунктом 2 розділу ІІ Закону № 743-VII визначено судам невідкладно але не пізніше наступного дня з дня надходження клопотання підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), засудженого, його захисника, законного представника, особи, щодо якої застосовано адміністративне стягнення, або прокурора про звільнення від кримінальної та адміністративної відповідальності, а також від покарання осіб, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, здійснювати його розгляд.
111. Правових підстав відмовляти в задоволенні відповідних клопотань прокурора в суду не було.
112. Шаховніною М.О. також зауважено, що в суду відсутній обов’язок встановлювати належність певної особи до учасників масових акцій протесту, оскільки термін «учасник масових акцій протесту» не є кваліфікуючою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122² КУпАП, отже не можна покладати на суддю обов’язок самостійно встановлювати вказані обставини, якщо на них не посилаються учасники справи. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обов’язком судді є встановлення об’єкту, об’єктивної сторони, суб’єкту та суб’єктивної сторони правопорушення, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 800/372/16.
113. У постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 800/372/16 також зазначено, що факт звільнення від відповідальності зазначених осіб відповідно до Закону № 743-VII не свідчить про визнання судом таких осіб учасниками масових акцій протесту, оскільки суд не встановлював ці обставини.
114. На запитання Комісії, чи може, на переконання Шаховніної М.О., враховуватись судом, за умови його обізнаності про таку обставину, участь особи в масових акціях громадського протесту, суддя відповіла, що при винесенні рішення така обставина не має враховуватися, адже вона не є кваліфікуючою. Крім того, врахування при постановленні рішення суду належності / участі особи в конкретних політичних акціях, акціях протесту тощо як пом’якшуючої або обтяжуючої обставини прямо заборонено законом. Натомість при дослідженні судом джерел доказів, наприклад, якби особа вказала, що має місце їх фальсифікація, або справа є спробою її переслідування, суд має дослідити заявлені особою обставини з метою повного та всебічного розгляду справи.
115. Відповідаючи на запитання щодо особистого ставлення до подій «Революції Гідності» Шаховніна М.О. повідомила, що статус судді покладає обов’язок проявляти стриманість у висловленні своїх поглядів та думок, зокрема з питань, які можуть висвітлювати політичні погляди. Водночас вона переконана, що люди мають права висловлювати незгоду з діями влади, виходити на мирні акції та акції протесту, а події 2013–2014 років принесли великі здобутки в боротьбі за свободу та незалежність. Суддя вказала, що беззаперечно підтримує європейські цінності та права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема щодо свободи вираження поглядів.
116. Шаховніна М.О. зазначила, що завжди висловлювала власну патріотичну позицію не словами, а діями. Так, суддя регулярно відраховує зі своєї заробітної плати допомогу Збройним силам України (далі – ЗСУ), допомагає волонтерським організаціям та військовим частинам. На підтвердження Комісії надано довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про здійснені перерахування на користь ЗСУ, подяки від благодійних організацій, які опікуються ветеранами війни та гуманітарною допомогою, а також грамоту від командира військової частини.
117. Також суддя повідомила, що у 2022 році, коли тривав наступ агресора на Київську область та підступи до міста Києва, вона вживала всіх можливих заходів для забезпечення безперервної роботи Подільського районного суду міста Києва. Викладене підтверджується, зокрема, листом Подільської окружної прокуратури міста Києва, відповідно до якого в період, коли існувала загроза життю та безпеці учасників кримінального провадження та всіх працівників суду, Шаховніна М.О. на належному рівні організувала діяльність суду, у тому числі пов’язану з виконанням вимог кримінального процесуального законодавства, а саме можливість розгляду запобіжних заходів та термінових кримінальних проваджень.
118. Комісія, проаналізувавши надані суддею пояснення та документи, вважає їх обґрунтованими та достатніми для спростування доводів ГРД. Доказів зворотного Комісією не отримано.
119. Стосовно твердження ГРД про повідомлення недостовірних відомостей у декларації доброчесності судді Шаховніна М.О. надала такі пояснення.
120. У 2017 році нею відповідно до вимог Закону було подано декларацію доброчесності судді. Указана декларація подавалась уперше, досвіду її заповнення в судді не було. На той час були відсутні будь-які роз’яснення щодо заповнення, зокрема, пункту 17, тлумачення якого було неоднозначним, тож суддя керувалась власним розумінням.
121. Законом № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення таких суддів до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності та справедливості.
122. Згідно зі статтями 2 та 3 Закону № 1188-VII перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, що утворюється в порядку, визначеному статтею 4 цього закону. Заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до Тимчасової спеціальної комісії протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
123. Оскільки стосовно Шаховніної М.О. не було подано заяв про проведення перевірки, Тимчасова спеціальна комісія стосовно неї такої перевірки не проводила, тому суддя вважала, що до неї не застосовуються заборони, визначені Законом № 1188-VII.
124. Крім того, відповідно до пункту 4 статті 3 Закону № 1188-VII суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у складі колегії суддів рішень про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до набрання чинності цим законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122² КУпАП за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції у вказаний вище період.
125. Суддя зазначила, що таким чином імперативна конструкція цієї норми, яка визначає підставу проведення перевірки стосовно судді, визначає певне (обмежене) коло осіб, на яких накладалось адміністративне стягнення, – учасники масових акцій протесту. Утім, суддя, зокрема, з причин, викладених у пунктах 83 та 105 цього рішення, була переконана, що особи, яких було притягнуто до адміністративної відповідальності, не є учасниками масових акцій громадського протесту, тому задекларувала твердження, що нею не приймались рішення, передбачені статтею 3 Закону № 1188-VII.
126. Стосовно зазначення в декларації доброчесності судді за 2016 рік, що до неї не застосовуються заборони, передбачені Законом № 1682-VII, Шаховніна М.О. пояснила таке.
127. Частиною четвертою статті 5 Закону № 1682-VII встановлено, що організація проведення перевірки судді покладається виключно на голову суду, в якому працює суддя. Щодо Шаховніної М.О. заступником голови суду було проведено таку перевірку, за результатами якої складено відповідну довідку.
128. Так, згідно з довідкою Подільського районного суду міста Києва від 18 липня 2016 року про результати перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII, до Шаховніної М.О. не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону № 1682-VII. Інформацію аналогічного змісту також було опубліковано на офіційному вебсайті суду.
129. Крім цього, в України діє Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону № 1682-VII. Перед поданням декларації доброчесності судді за 2016 рік Шаховніна М.О. пересвідчилась, що її прізвище відсутнє у вказаному реєстрі. На підставі викладеного вище, пояснила суддя, нею задекларовано твердження, що до неї не застосовуються заборони, передбачені Законом № 1682-VII.
130. У межах розгляду даного застереження ГРД до судді Комісія вважає за необхідне дослідити як формальну достовірність та повноту тверджень, зазначених Шаховніною М.О. у декларації доброчесності за 2016 рік, так і об’єктивні обставини, що існували на час її заповнення, а також суб’єктивне ставлення судді до інформації, яку вона була зобов’язана повідомити Комісії та суспільству шляхом проставлення відповідних відміток.
131. Проаналізувавши висновок ГРД, письмові пояснення Шаховніної М.О., подані на висновок, а також усні пояснення, надані нею під час співбесіди, Комісія встановила таке.
132. Постановами від 24 січня 2014 року № 758/650/14-ц, від 31 січня 2014 року № 758/890/14-п, від 12 лютого 2014 року № 755/1508/14-п, ухваленими суддею Шаховніною М.О., осіб притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122² КУпАП за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.
133. Постановами від 28 лютого 2014 року, ухваленими за клопотанням прокурора, поданим на підставі Закону № 743-VII, осіб було звільнено від адміністративної відповідальності.
134. Подільським районним судом міста Києва 18 липня 2016 року складено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII, відповідно до якої до судді Шаховніної М.О. не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 указаного закону.
135. Суддею 25 січня 2017 року подано декларацію доброчесності, у якій підтверджено пункти 15 та 19, про що зазначено у висновку ГРД.
136. У лютому 2018 року в межах процедури кваліфікаційного оцінювання до Комісії надійшло звернення щодо проведення перевірки декларації доброчесності судді Шаховніної М.О. за 2016 рік. Рішенням Комісії від 17 квітня 2018 року № 380/ко-18 кваліфікаційне оцінювання судді зупинено, постановлено звернутись до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову у її відкритті.
137. Рішенням Вищої ради правосуддя від 03 жовтня 2018 року № 3065/3дп/15-18 відмовлено у притягненні Шаховніної М.О. до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з відсутністю умислу в діях судді.
138. Виходячи з досліджених обставин, Комісія може констатувати таке. При розгляді справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху Шаховніна М.О. не володіла та не могла володіти інформацією щодо ймовірної причетності осіб до подій, пов’язаних з Революцією Гідності. Крім того, скасовуючи указані рішення про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за клопотанням органів прокуратури, зважаючи на строки розгляду таких клопотань, встановлені Законом № 743-VII, суддя була позбавлена можливості встановити фактичні обставини причетності / непричетності цих осіб до масових акцій громадського протесту.
139. Цей факт додатково підтверджується рішенням Апеляційного суду міста Києва, яким скасовано як постанову про звільнення особи від відповідальності, так і постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, оскільки зазначена особа не вчиняла адміністративного правопорушення та не була учасником Автомайдану.
140. І хоча висновки Вищої ради правосуддя в межах дисциплінарного провадження не мають наперед встановленої сили в процедурі кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, Комісія бере до уваги обставини, досліджені Вищою радою правосуддя, а також їх аналіз, особливо зважаючи на значний часовий проміжок між досліджуваними подіями та кваліфікаційним оцінюванням судді.
141. У вказаному вище рішенні Вища рада правосуддя не констатувала відсутності факту декларування недостовірних тверджень, проте дійшла висновку про відсутність у Шаховніної М.О. наміру свідомо приховувати інформацію.
142. Комісією також взято до уваги певну суперечливість пояснень, наданих суддею під час засідання, зокрема плутаність її коментарів щодо кількості осіб, які були присутні в судовому засіданні тощо. Водночас Комісія не може не врахувати, що з моменту досліджуваних подій до дати проведення засідань Комісії минув значний час, а також визнання суддею факту, що попри відсутність умислу декларувати недостовірні твердження, вона могла помилитись, вперше заповнюючи відповідну декларацію.
143. Ураховуючи викладене, Комісія доходить висновку, що виявлені недоліки свідчать про недбале ставлення судді до обов’язку декларування, впливають на її оцінку за критерієм доброчесності, однак не є самостійною підставою для визнання її такою, що не відповідає займаній посаді.
144. Стосовно складання довідки за результатами перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII, заступником голови Подільського районного суду міста Києва у той час, коли посаду голови вказаного суду обіймав свекор Шаховніної М.О., суддя надала такі пояснення.
145. На момент укладення шлюбу з ОСОБА_4 вона працювала на посаді судді Подільського районного суду міста Києва. Оскільки чоловік Шаховніної М.О. є сином ОСОБА_5, який на той час обіймав посаду голови Подільського районного суду міста Києва, вона звернулась до Ради суддів України за роз’ясненням щодо можливої наявності потенційного конфлікту інтересів.
146. Суддя надала Комісії копію листа Ради суддів України від 31 січня 2017 року № 9рс-42/17, яким її було повідомлено, що коли в одній судовій установі працюють судді, які між собою є близькими особами, це створює потенційний конфлікт інтересів. З метою врегулювання такого конфлікту суддям необхідно уникати участі в розгляді однієї справи в порядку, визначеному процесуальним законом, та уникати участі у прийнятті рішень відносно близьких осіб при розгляді питань органами суддівського самоврядування.
147. Радою суддів України також зазначено, що з метою уникнення реального конфлікту інтересів та врегулювання потенційного конфлікту інтересів у випадках, коли суддя є близькою особою голови суду, заступника голови суду або виконуючого обов’язки голови суду, очільнику суду слід уникати прийняття будь-яких рішень стосовно такого судді, а за можливості близьким особам-суддям слід уникати обрання або виконання обов’язків на адміністративних посадах або вживати заходів щодо переведення в іншу судову установу.
148. Крім цього, Шаховніна М.О. та ОСОБА_5 повідомили про викладені обставини збори суддів указаного суду. Відповідно до протоколу загальних зборів суддів Подільського районного суду міста Києва від 21 березня 2016 року № 1, копію якого суддя надала Комісії, за результатами обговорення збори одноголосно постановили: з метою уникнення потенційного конфлікту інтересів між головою суду ОСОБА_5 та суддею Шаховніною М.О. виключити випадки розподілу справ, які підлягають колегіальному розгляду, де членами колегії в автоматизованому порядку одночасно визначено суддів ОСОБА_5 та Шаховніну М.О., а також випадки повторного розгляду справ одним із цих суддів, якщо в такій справі вже приймалося рішення одним із них. Рекомендовано голові суду ОСОБА_5 при визначенні відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону повноважень заступника голови суду покласти на нього повноваження щодо накладення резолюцій на заявах судді Шаховніної М.О., видання наказів про її відпустки, відрядження тощо.
149. Наказом голови Подільського районного суду міста Києва від 21 березня 2016 року № 11 про внесення змін до наказу голови суду від 28 квітня 2015 року № 18 «Про визначення обов’язків голови, заступника голови Подільського районного суду міста Києва» заступнику голови зазначеного суду ОСОБА_6 визначено, зокрема, обов’язок здійснювати повноваження щодо накладення резолюцій на заявах судді Шаховніної М.О., видання наказів про її відпустки, відрядження тощо.
150. Комісія, оцінивши надані суддею пояснення та підтвердні документи, вважає їх переконливими та достатніми.
151. Щодо допущення академічної недоброчесності, а саме використання результатів чужої наукової чи творчої праці від свого імені, суддя надала такі пояснення.
152. Згідно з частиною третьою статті 32 Закону України «Про вищу освіту» заклади вищої освіти зобов’язані вживати заходів, у тому числі шляхом запровадження відповідних новітніх технологій, щодо запобігання та виявлення академічного плагіату в наукових роботах наукових, науково-педагогічних, педагогічних, інших працівників і здобувачів вищої освіти та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
153. Частиною шостою статті 69 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що заклади вищої освіти та наукові установи здійснюють заходи із запобігання академічному плагіату – оприлюдненню (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворенню опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства.
154. Положення про академічну доброчесність Університету державної фіскальної служби України, затверджене Вченою радою Університету державної фіскальної служби України 31 жовтня 2019 року, є внутрішнім нормативним актом, спрямованим на забезпечення якісних освітніх послуг, наданих здобувачам вищої освіти, дотримання моральних, правових, етичних норм поведінки всіма учасниками освітнього процесу.
155. Відповідно до пункту 4.5.3 Положення про академічну доброчесність усі роботи до їх захисту підлягають перевірці на відповідність академічній доброчесності комісією, склад якої затверджує навчально-науковий інститут / факультет (кафедра). Комісія з числа своїх членів обирає голову та секретаря і самостійно визначає порядок своєї роботи.
156. У пункті 4.5.5 Положення про академічну доброчесність зазначено, що якщо в роботі виявлено порушення, комісія повідомляє здобувача освіти, який подав роботу (дисертацію), про час та місце розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності та притягнення до академічної відповідальності. Здобувач вищої освіти має право ознайомитись та скопіювати всі матеріали, що свідчать або можуть свідчити про наявність у його роботі порушень.
157. Шаховніна М.О. пояснила, що 06 квітня 2021 року нею до спеціалізованої вченої ради було подано заяву про прийняття до розгляду дисертації на тему «Особливості розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних з незаконною лікувальною діяльністю в Україні». Спеціалізованою вченою радою дисертаційну роботу судді було направлено на перевірку академічного плагіату.
158. Згідно з довідкою громадської організації «Східно-Європейська фундація правничих ініціатив» ознак академічного плагіату в дисертації та авторефераті Шаховніної М.О. виявлено не було. Суддя в письмових поясненнях зазначила, що вказану довідку було долучено до її особової справи і вона була однією з ключових умов допуску до захисту дисертації. Рівень підготовки Шаховніної М.О. та безпосередньо саме дисертаційне дослідження оцінювали компетентні органи Міністерства освіти і науки України (далі – МОН України).
159. Спеціалізованою вченою радою Д 27.855.03 на підставі результатів таємного голосування та прийнятого висновку 07 вересня 2021 року присуджено науковий ступінь кандидата юридичних наук Шаховніній М.О. Указане рішення вченої ради Д 27.855.03 затверджено рішенням Атестаційної колегії МОН України від 30 листопада 2021 року.
160. З урахуванням викладеного, зауважила суддя, під час захисту роботи та отримання диплому жодних порушень з її боку виявлено не було. На підтвердження своїх пояснень Шаховніна М.О. надала лист Державного податкового університету від 16 листопада 2023 року № 162/13-17, у якому засвідчено про наведені нею обставини.
161. Суддя пояснила, уривок, про який йдеться у висновку ГРД (сторінки 95-96 дисертації судді; сторінки 152, 153 дисертації Стецик Б.В.), не можна вважати проявом академічної недоброчесності, адже на сторінках 6, 26, 28, 68, 87, 108 та інших нею зазначено, що при виконанні дисертаційної роботи використовувалось наукове положення Стецик Б.В. Неодноразові посилання на наукові праці Стецик Б.В. говорять про те, що суддя не приховує посилання на джерело. Наукові праці цього автора також вказано в списку використаних джерел під номерами 186 та 187.
162. На переконання Шаховніної М.О., на сторінках 95, 96 її дисертаційної роботи мала місце помилка правил цитування, а саме не вказано у квадратних дужках номер джерела, проте це не свідчить про академічну доброчесність, оскільки посилання на саму роботу міститься у вихідних даних дисертації, а саме у списку використаних джерел.
163. Шаховніна М.О. пояснила, що зміст одного з абзаців на сторінці 53 її дисертації, про який також зазначено у висновку ГРД, розкриває «загальновідомі» знання, які не містять ознак новизни, а отже, не може вважатись проявом академічної недоброчесності. Крім того, у вихідних даних роботи суддею вказано саме цю статтю автора Стецик Б.В. під № 186 у списку використаних джерел. Іншим підтвердженням того, що в цьому випадку мала місце помилка цитування є те, що нею зроблено посилання у квадратних дужках на цю статтю.
164. Відповідно до підпункту «в» статті 50 Закону України «Про авторські та суміжні права» плагіат – це оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору. Шаховніна М.О. зауважила, що нею не було опубліковано чужого твору від свого імені, адже в абзацах, зазначених у висновку ГРД, викладено загальновідомі знання, тому відсутня ключова ознака плагіату – привласнення чужих результатів, оскільки в дисертації є неодноразові посилання на наукові праці Стецик Б.В.
165. На підтвердження своєї позиції про відсутність академічної недоброчесності під час написання дисертаційної роботи суддя надала копію висновку про результати перевірки на наявність / відсутність запозичень у тексті дисертації від 17 листопада 2023 року № 107, підписаного науковим співробітником відділу організації наукової діяльності та захисту прав інтелектуальної власності Національної академії внутрішніх справ та проректором Національної академії внутрішніх справ, відповідно до якого в тексті дисертації Шаховніної М.О. «Особливості розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із незаконною лікувальною діяльністю» виявлено збіг фрагментів тексту з іншими джерелами – 0,7%, унікальність роботи – 99,3%. Також суддею надано копію висновку експерта в галузі права, доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента Національної академії правових наук України Н. Мироненко від 16 листопада 2023 року, згідно з яким співпадіння фрагментів на сторінках 53, 95, 96 дисертаційної роботи Шаховніної М.О. з фрагментами на сторінці 95 наукової статті Стецик Б.В. та на сторінках 152, 153 дисертаційної роботи цього ж автора не є плагіатом, а тому і не є академічним плагіатом.
166. Стосовно отримання майна, доходу або вигоди, легальність походження яких, на думку розсудливого спостерігача, може викликати обґрунтовані сумніви, суддя надала такі пояснення.
167. Протягом 2012–2015 років майнові декларації подавались в паперовій формі відповідно до вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07 квітня 2011 року. У 2015 році Шаховніною М.О. вперше подано електронну майнову декларацію, форма якої визначалася додатком до Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року та у якій з’явилась графа «грошові активи», у тому числі готівкові кошти. Так, у майновій декларації за 2015 рік суддя вперше задекларувала власні заощадження за все своє життя у розмірі 9 000 дол. США.
168. Шаховніна М.О. зазначила, що офіційно працювала з 2005 року, отримувала стабільний дохід, тому змогла заощадити вказану суму зі своєї заробітної плати. Легальність походження цих коштів підтверджується поданими деклараціями та даними, що містяться в суддівському досьє, зокрема, наданими Державною податковою службою України. Згідно з вказаними відомостями нею отримано та задекларовано дохід:

• у 2011 році – 127 228 грн (відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 31 грудня 2011 року – 15 930 дол США);
• у 2012 році – 126 835 грн (відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 31 грудня 2012 року – 15 868 дол США);
• у 2013 році – 163 942 грн (відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 31 грудня 2013 року – 20 510 дол США);
• у 2014 році – 184 065 грн (відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 31 грудня 2014 року – 11 963 дол США);
• у 2015 році – 178 835 грн (відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 31 грудня 2015 року – 7 451 дол США).

169. Отже, протягом 2011–2015 років сукупний дохід становив близько 71 432 дол. США. Суддя зауважила, що за весь час своєї роботи з 2005 року та протягом наступних років не купляла ані нерухомого майна, ані транспортних засобів, не витрачала гроші на бензин та обслуговування авто. Крім того, до 2016 року вона проживала сама та отримувала допомогу від батьків. За таких умов суддя вважає, що легальність її заощаджень повністю підтверджується офіційними доходами.
170. Стосовно твердження ГРД про безпідставне недекларування свого майна чи члена сім’ї Шаховніна М.О. надала такі пояснення.
171. Суддя повідомила, що подавала всі майнові декларації відповідно до вимог законодавства, яке діяло на час їх заповнення, та ніколи не приховувала фактичного проживання чи місця реєстрації в місті Києві.
172. Заповнюючи майнові декларації в паперовій формі, керувалася Методичними роз’ясненнями щодо заповнення декларацій про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Та, оскільки станом на останній день звітного періоду суддя не мала жодного з перелічених прав, то окремо не відображала його в деклараціях за 2012–2015 роки.
173. Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що місце проживання – це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає строком понад шість місяців. Аналогічний підхід міститься також у Роз’ясненнях щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням НАЗК від 11 серпня 2016 року № 3 (далі – Роз’яснення). Відповідно до Роз’яснень, суб’єкт декларування повинен задекларувати всі об’єкти нерухомості незалежно від їх вартості, що належать йому на праві власності, знаходяться у нього на праві оренди чи іншого права користування станом на останній день звітного періоду (31 грудня звітного року для щорічної декларації).
174. Більшість об’єктів декларування (нерухомість, об’єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно, транспортні засоби, цінні папери тощо) декларуються відповідно до їх наявності станом на останній день звітного періоду. Наприклад, при поданні щорічної декларації, якщо зазначені об’єкти станом на 31 грудня звітного року не перебувають у володінні, користуванні або власності суб’єкта декларування або членів його сім’ї, то вони не повинні відображатися у декларації, навіть якщо вони перебували на такому праві упродовж певного часу в звітному періоді (пункт 11 Роз’яснень).
175. Шаховніна М.О. пояснила, що протягом 2012–2015 років вона безоплатно та тимчасово (менше шести місяців) користувалася кімнатами за фактичними адресами свого місця проживання в місті Києві. Суддя вважала, що безоплатне тимчасове зберігання деяких її речей та нічліг в одній із кімнат в квартирі не є правом користування об’єктом нерухомості згідно норм Цивільного кодексу України. У той період свого життя вона завжди 31 грудня була з родиною в місті Чернігові, тому станом на останній день звітного періоду не мала жодного права користування нерухомим майном у місті Києві. Ураховуючи відсутність права користування майном станом на 31 грудня відповідного року, на переконання Шаховніної М.О., вона не мала правових підстав та обов’язку для декларування упродовж 2012–2015 років права фактичного проживання.
176. Щодо недекларування місця своєї реєстрації суддя пояснила таке. Дійсно, вона мала реєстрацію без права проживання в одному з гуртожитків міста Києва, але нерухомим майном за місцем реєстрації з 2012 року ніколи не користувалась.
177. Згідно з нормами Закону України «Про запобігання корупції» та Роз’ясненнями, що діяли на момент заповнення Шаховніною М.О. майнових декларацій, декларуванню підлягало майно, що перебувало на праві власності декларанта або на похідних від такого правах (безоплатне користування, оренда тощо) на кінець звітного року. Суддя пояснила, шо оскільки реєстрація без права проживання не є за своїм змістом користуванням, володінням, використанням приміщення для проживання, в декларації стосовно майна вона цього не зазначала. Крім того, наголосила Шаховніна М.О., на кінець звітного періоду вона в гуртожитку не проживала та не користувалася цим житловим приміщенням.
178. На сайті НАЗК у розділі «Інформаційний ресурс для пошуку роз’яснень» містяться «Популярні роз’яснення щодо декларування», у пункті 16 яких зазначено таке. У розділі 3 декларації «Об’єкти нерухомості» необхідно дублювати відомості про об’єкт нерухомості, який у розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» вказано місцем фактичного проживання або адресою, на яку НАЗК може надсилати кореспонденцію суб’єкту декларування, якщо це дійсно є місцем фактичного проживання декларанта. Водночас вказану інформацію не потрібно дублювати, якщо вказано лише адресу для листування, а сам об’єкт нерухомості не належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на будь-якому праві.
179. Шаховніна М.О. зауважила, що в розділі 1 «Загальні відомості» та в розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» майнових декларацій за 2012–2018 роки вона зазначала своє зареєстроване місце проживання. За таких обставин незазначення таких відомостей у розділі 3 не є ознакою приховування будь-якої інформації.
180. Водночас у 2019 році НАЗК надало нові роз’яснення, згідно з якими декларуванню підлягають також гуртожитки, де особа зареєстрована без права проживання. Тому на виконання роз’яснень НАЗК суддя зазначила про це у майновій декларації за 2018 рік.
181. Комісія вважає надані суддею пояснення переконливими та достатніми.
182. Як наслідок, досліджені матеріали суддівського досьє, висновок ГРД, співбесіда із суддею Шаховніною М.О., надані нею пояснення, а також висновок про тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей дали підстави Комісії оцінити відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності у 307 балів.

8. Висновок Комісії за результатами розгляду справи.

183. За результатами дослідження суддівського досьє та проведеної співбесіди суддя Шаховніна М.О. у сукупності набрала 675,875 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

184. Ураховуючи викладене та керуючись нормами Конституції України, статтями 83–85, 93 та 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України двома голосами «За» та одним голосом «Проти»

вирішила:

Визначити, що суддя Подільського районного суду міста Києва Шаховніна Марина Олегівна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 675,875 бала.

Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання щодо відповідності судді Подільського районного суду міста Києва Шаховніної Марини Олегівни займаній посаді.

Головуючий                                                           Руслан СИДОРОВИЧ «ЗА»

Члени Комісії:                                                       Людмила ВОЛКОВА «ПРОТИ»

                                                                                 Роман КИДИСЮК «ЗА»